Христина Попик, викладач польської мови у Школі конкурентних рішень KI School
Розповідь про польську мову, а також інтуіцію, мотивацію та інші фактори, що допомагають або заважають вивченню польської.
Польська мова належить до слов’янської групи мов, а тому побутує міф про те, що вивчити її дуже легко і просто, адже вона така схожа до нашої рідної! І справді, ми ж не китайці чи англійці, у слов’янській свідомості спільна мовна система, подібне звучання та граматика, ми б мали з легкістю вивчати такі мови, як польська.
Є дві сторони такого твердження, адже з одного боку бачимо досвід наших заробітчан, які їдуть, наприклад, до Чехії і вже за рік вільно спілкуються чеською. Та з іншого боку, за такою схемою, ми б мали у всіх слов’янських країнах, якщо не спілкуватися, то вільно розуміти, адже ж всі мови такі схожі між собою. Але не варто забувати, що у випадку із заробітчанами нікуди не зникає фактор постійного перебування у цьому мовному середовищі, а також те, що обставини змушують вчитись, як то кажуть, «на ходу». Ось тут вже й спрацьовує наша слов’янська інтуїція, ми шукаємо подібні слова, запам’ятовуємо окремі конструкції і вже, як пазл, складаємо собі словничок у голові, слівце за слівцем. А наразі маємо таку реальність, що навіть росіянин не розуміє українця, а чех – поляка. Так-так, як це не дивно б звучало. До речі, я не дарма привела такий приклад, адже поляки часто не розрізняють (або роблять вигляд, що не розрізняють) українську і російську, але в свою чергу дуже ображаються, якщо хтось заговорить про подібність польської і чеської. Та варто закінчувати цей ліричний відступ щодо подібності мов, адже багато вчених доводять, що українська максимально подібна не до російської, як це всі вважають, а до сербської, хоча це зовсім не означає, що українець вільно себе почуватиме у сербському мовному середовищі :).
